Аспекти історичного музикознавства | ХНУМ ім. І.П.Котляревського

Політика відкритого доступу
Журнал підтримує принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями: доступ до статей є безкоштовним для читачів (немає платного доступу, реєстрація не потрібна), всі публікації доступні в повному тексті на сайті журналу.

Всі випуски збірника наукових статей «Аспекти історичного музикознавства» забезпечують політику негайного відкритого доступу до всіх опублікованих матеріалів (тип ліцензії – Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License)

Політика охорони авторських прав відповідно до умов ліцензії CC BY-NC-SA 4.0
Автори, що публікують свої статті в журналі «Аспекти історичного музикознавства» (журналі відкритого доступу) зберігають за собою такі права:

Автори зберігають за собою права на авторство своєї статті та надають журналу «Аспекти історичного музикознавства» право першої публікації рукопису своєї статті на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-NC-SA 4.0) Attribution License, яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на автора оригінальної роботи та першу оригінальну публікацію в журналі «Аспекти історичного музикознавства». Інформація про збереження права на авторство надається на титульній сторінці статті.
Автори зберігають за собою право укладати окремі угоди на неексклюзивне та некомерційне розповсюдження своєї статті у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі «Аспекти історичного музикознавства» (наприклад, розміщувати статтю в електронних бібліотеках, архівах та каталогах), за умови обов'язкового повного посилання на першу оригінальну публікацію в журналі «Аспекти історичного музикознавства».
Журнал «Аспекти історичного музикознавства» дозволяє авторам зберігати та розміщувати остаточну версію рукопису, прийнятого до публікації (Author’s Accepted Manuscript, AAM) в інституційних або тематичних репозитаріях. Розміщення AAM чи опублікованої версії (Version of Record) повинно бути із зазначенням повного бібліографічного опису; DOI; обов’язковим посилання на офіційну публікацію в журналі.

Редакція журналу зберігає за собою видавничі права на:

зверстані оригінали статей та весь номер журналу;
оформлення журналу, а також оригінальні ілюстративні та додаткові матеріали;
репринтні перевидання журналу в друкованому та електронному вигляді;

Публікаційна етика
Журнал «Аспекти історичного музикознавства» дотримується принципів Committee on Publication Ethics (COPE), а також сучасних підходів до оцінювання досліджень.
Основні принципи:

Чесність і доброчесність – відмова від фабрикації, фальсифікації, маніпуляції даними і посиланнями;
Прозорість – чіткий опис процедур подання, рецензування, прийняття/відхилення статей;
Неупередженість – оцінка наукового змісту, а не статусу чи інституційної належності автора;
Конфіденційність – захист прав авторів і рецензентів, нерозголошення делікатної інформації;
Реагування на порушення – розгляд випадків плагіату, дублетних публікацій, порушень авторства, конфлікту інтересів тощо відповідно до Кодексу поведінки та рекомендацій для редакторів журналів COPE https://publicationethics.org/membership/code-of-conduct

Принципи оцінювання досліджень
Журнал підтримує принципи San Francisco Declaration on Research Assessment, що застосовуються при оцінюванні рукописів, – не покладатися виключно на формальні метрики. Основна увага приділяється:

змісту дослідження;
новизні й важливості результатів;
якості методології;
внеску в розвиток історичного музикознавства.

Журнал прагне забезпечити FAIR-принципи для дослідницької інформації:

Findable (відшукувальні) – через надання повних метаданих (ПІБ, ORCID, афіляції, анотації, ключові слова, DOI);
Accessible (доступні) – завдяки відкритому доступу без фінансових бар’єрів;
Interoperable (сумісні) – через уніфіковані формати бібліографії (APA), метаданих та індексацію у міжнародних базах;
Reusable (придатні до повторного використання) – через чіткі ліцензійні умови (Creative Commons) та достатній опис методів, даних і джерел.

Політика щодо плагіату
Плагіат – це будь-яке привласнення чужих текстів, ідей, результатів або даних без належного посилання, що включає дослівні запозичення без лапок і посилання; перефразування без посилання; використання чужих ідей, нотних прикладів, ілюстрацій, схем без атрибуції. Самоплагіат – повторне використання власних раніше опублікованих текстів без належного посилання.

Перевірка та дії редакції
Усі рукописи перевіряються на наявність текстових збігів, зокрема, засобами Turnitin. Редакція аналізує характер збігів, а не лише відсоток.
У випадку підозри на плагіат:

до публікації: стаття може бути повернена авторам для суттєвого доопрацювання або відхилена;
після публікації: стаття може бути ретрактована, про що повідомляється публічно.

Використання штучного інтелекту (AI policy)
Редакція вимагає від авторів повної прозорості щодо використання ними штучного інтелекту (ШІ) у дослідженнях та підготовці рукописів. Штучний інтелект (ШІ) може розглядається виключно як допоміжний інструмент («партнер для мислення»), який може сприяти:

покращенню наукового письма;
пошуку та організації літератури;
управлінню даними.

Проте ШІ не може бути автором статті, не повинен замінювати людський інтелектуальний внесок або створювати сфабрикований контент. Повну відповідальність за зміст, достовірність та етичність рукопису несуть особи – автори статей.
Допускається відповідальне використання інструментів ШІ, таких як Semantic Scholar, Petal, Elicit, ResearchRabbit тощо, для:

пошуку, перегляду та синтезу наукової літератури;
побудови бібліографічних зв’язків;
організації матеріалів та допоміжного структурування тексту;
мовного редагування (перевірка орфографії, граматики, стилістики) з обов’язковим подальшим контролем автором.

Автори не повинні:

використовувати ШІ для генерації основного наукового змісту (формулювання результатів, висновків, інтерпретацій) без глибокої авторської роботи;
створювати за допомогою ШІ штучні або неточні посилання;
видавати згенеровані ШІ матеріали (текст, зображення, нотні приклади) за справжні емпіричні чи архівні дані без чіткого пояснення їх природи.

Декларація використання ШІ
Якщо інструменти ШІ були суттєво використані під час підготовки статті (наприклад, для редагування тексту, структурування, аналізу бібліографії), автор повинен вказати це у примітці та зазначити назву інструменту та мету його застосування. Непрозоре використання ШІ, що призводить до викривлення змісту, посилань чи даних, розглядається як порушення публікаційної етики.

Ретракція статей та розгляд скарг
Підставою для розгляду скарг редакцією є повідомлення про:

плагіат або значні некоректні запозичення;
фальсифікацію чи фабрикацію даних;
суттєві помилки, що впливають на висновки;
недекларовані конфлікти інтересів;
несанкціоноване використання матеріалів інших осіб;
порушення правил авторства (виключення законних співавторів, «подарункове» авторство);
інші серйозні порушення публікаційної етики.

Повідомлення можуть надсилатися авторами, рецензентами, читачами, установами.

Процедура розгляду
Редакція розглядає кожне звернення оперативно й неупереджено, дотримуючись рекомендацій COPE.
За потреби запитує додаткові пояснення у авторів, консультується з незалежними експертами, перевіряє додаткові джерела (оригінальні дані, чернетки, архівні документи тощо). На час розгляду спірна стаття може бути тимчасово позначена відповідним чином на сайті.
За результатами розгляду редакція може:

внести виправлення – якщо виявлені несуттєві помилки, які не змінюють основних висновків;
оприлюднити заяву – якщо є підозри, але доказів недостатньо для однозначного висновку.

Редакціє може здійснити ретракцію статті, якщо:

виявлено серйозний плагіат;
підтверджено фабрикацію/фальсифікацію даних;
допущені суттєві помилки, що роблять результати недійсними;
є інші грубі порушення етики.

У разі ретракції на сайті журналу публікується повідомлення про ретракцію, де зазначаються:

бібліографічні дані статті;
причина ретракції (у загальних рисах, без порушення прав осіб);
ініціатор ретракції (автор/редакція/інша сторона).

Електронна версія статті, позначена як «Ретрактована», за можливості зберігається з відповідною поміткою в архіві наукової історії.

Конфлікт інтересів
Журнал прагне мінімізувати редакційну ендогенність – ситуацію, коли рукописи оцінюються та публікуються у вузькому колі взаємопов’язаних осіб. Частка статей, у яких хоча б один із авторів є членом редакційної колегії, редактором або рецензентом журналу, не повинна перевищувати орієнтовно 25 %.
Конфлікт інтересів рецензентів виникає, якщо рецензент:

брав участь у підготовці статті;
отримає пряму вигоду від публікації;
ає тісні родинні зв’язки з автором;
є або був науковим керівником / підопічним автора;
є близьким співробітником (спільні проєкти, одна дослідницька група тощо);
перебуває в іншій ситуації, яка може поставити під сумнів його неупередженість.

У разі сумніву рецензент зобов’язаний проконсультуватися з редактором та, за потреби, відмовитися від рецензування.

Автори повинні при поданні рукопису декларувати в Анкеті-заяві можливі конфлікти інтересів (фінансові, інституційні, особисті, академічні) або їх відсутність.

Редакція не призначає рецензентом особу з очевидним конфліктом інтересів щодо автора(ів). У разі виявлення неоголошеного конфлікту інтересів редакція може:

замінити рецензента;
повторно розглянути раніше ухвалене рішення.